Чому у каністрах три ручки?

«Нащо аж три, якщо однієї цілком достатньо?»

Ох, скільки обговорень навколо цього феномену було, безліч раціоналізаторів намагались щось нове придумати в структурі всесвітньо відомої каністри, яка вийшла з-під рук німецьких виробників у 30-х роках XX століття.

Автор «вермахтканістри» (Wehrmachtskanister), славнозвісний інженер із Німеччини Вінценц Грюнфогель, справді був продуманою людиною.

Йому вдалось спроектувати та вивести у світ не просто посудину для мастила, а щось більш довершене. І в цьому «ідеалі» не було нічого зайвого.

Побутує думка, що така інновація у вигляді трьох ручок була впроваджена тому, що німці просто не знали, куди подіти зайвий метал.

Щодо безпосереднього призначення, то воно було військовим – солдатам було потрібно постійно і швидко проводити заправку спеціальної техніки. Щоб переносити каністру самостійно, використовувалась центральна ручка. Можна і дві одразу переносити – по одній в кожній руці, але лише за наказом. Так то це було все ж таки важко.

Чим помагали три ручки в каністрі?

Вони допомагали легше переносити каністри з місця на місце.

У випадку, коли солдати переносили каністри вдвох, тоді кожен з них ловився за ручку скраю - найпростіший варіант. Двоє солдатів цілком спокійно могли переносити й 3 каністри – одну брали посередині, а в вільних руках ще по одній.

Вага дозволяла транспортувати їх саме в такій кількості. І ще важливо, щоб вчасно змінювати руки

Це ще не кінець переваг.

Ось така "будова" полегшувала передачу каністр по ланцюгу з рук в руки. Також її було легше брати під час переливання мастила.

Ще однією із переваг «трьохручкової» посудини - на ній можна було комфортно посидіти.

Читайте також, чому кожні 3-5 років бажано змінювати авто?

Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.