Кілька автомобілів, в котрих ніколи не перегрівається муфта на бездоріжжі

Мій автосвіт

Бездоріжжя споконвіку було і буде, навіть в сучасних реаліях активного будівництва доріг.

В окремих місцях ті маршрути назвати «дорогами» складно, то скоріше – «напрямки». Саме для таких місцевостей найкраще використовувати джипи та кросовери.

Автомобілісти переконані, що для суворої реальності бездоріжжя потрібні лише сильні та важкі джипи з повним приводом, котрі зможуть з ними впоратись. А ось легші кросовери, що підключають ходову частину з допомогою муфти для такої їзди не підходять.

Але насправді все не так погано.

Є класні моделі авто із муфтою, для яких подібна грязюка зовсім не проблема.

Підключення другої осі через муфту – хороший варіант, тим паче коштує він дешевше. Муфта має перевагу завдяки компактним розмірам. Проте і в неї є свій недолік: майже всі з часом можуть перегріватись. Через це водії і вирішили, що кросовери занадто «ніжні» і годяться лише для їзди по місту.

Схильність до перегріву мають будь-які муфти: і електромагнітні (найбільш масові), і халдекс (дорожчий зразок), і віскомуфти в старих машин часів 80-х років.

Час, за який муфта нагрівається до критичних температур, може дещо відрізнятись. І з цього виходить, що в одного кросовера система швидше виходить з ладу, як тільки він заїде в невеличку калюжу, а інший зможе тривалий час буксувати у багнюці. Від чого це залежить?

Це частково може пояснюватись вагою автомобіля. Наприклад, в лінійці Рено-Ніссан багато моделей оснащені майже однаковою електромагнітною муфтою. «Мурано» важить близько 2 тони і його муфта не може витримувати великого навантаження.

«Дастер» має меншу вагу і може спокійно буксувати, не завдаючи собі шкоди. Це ж саме стосується і «Терано» - ще одного бюджетного кросовера.

Ще один, хто може похвалитись надійністю муфти – це Субару Форестер. Представник японського автопрому є лідером повного приводу, в котрого давно розвинені технології.