Чому в СРСР гільзи для патронів робили зі сталі, а в США з латуні

Колись з латуні, сплаву міді та цинку, патрони робили в СРСР. На зорі становлення гільзової вогнепальної зброї всі «обгортки» для куль робили з м'яких металів. Чому так? Якщо коротко - справа в грошах.

Для виробництва латуні потрібні мідь і цинк. Це дорогі матеріали. Що ще більш важливо - досить рідкісні. У Радянському Союзі від латунних гільз відмовилися на початку 1930-х років, коли почало зростати промислове виробництво. У країні активно велося військове будівництво, кувалася армія нового зразка і було абсолютно очевидно, що в майбутній війні їй знадобиться величезна кількість боєприпасів.

При бажанні Радянський Союз міг би забезпечити себе латунними гільзами. Однак, це було нерентабельно. В першу чергу через те, що цинк і мідь було спрямовано на інші, не менш важливі, високотехнологічні виробництва. Туди, де замінити подібні матеріали, на відміну від виробництва гільз, було просто нічим.

Крім того, у першій третині XX століття сталь стала набагато кращою, ніж була на початку століття. У даній області стався вже не один стрибок вперед, який призвів до того, що виробництво даного матеріалу стало як ніколи раніше дешевим.

На заході ситуація була схожою, але навпаки. У США в 1930-ті роки сталь не вироблялась в таких обсягах, як в СРСР. Більш того, сталевий прокат Америки поступався СРСР протягом усього століття. Дивно, але виробництво латунних боєприпасів там виявилося вигіднішим, ніж виробництво сталевих. При цьому важливо розуміти, що принципової відмінності в якості і характеристиці сталевих і латунних гільз, у всякому разі з точки зору ефективності зброї - немає.

Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати для чого британці в роки Другої світової війни малювали на коровах білі смуги