Броньовик із дерев’яною підлогою: як будували перше інкасаторське авто
За часів Радянського Союзу довіра людей один до одного була на досить високому рівні. Але й в радянську епоху пограбування не були поодинокими. Інкасатори часто піддавались нападам, в результаті котрих з ними фізично розправлялись, а гроші благополучно втікали разом зі злочинцями.
Це й було нескладно: працівники банку перевозили гроші на простих Жигулях або Волзі. Тобто, про безпеку нема й що казати. Було вирішено випустити спеціалізований автомобіль для перевезення грошових коштів.
Сказано – зроблено. Згодом виготовили авто із бронею та дерев’яною підлогою.
Як створили першу інкасаторську машину?
В 1980 році прийняли рішення про створення авто, котре б захищало інкасаторів від куль. Кермо в транспортному засобі мало перебувати праворуч.
Але перший випущений екземпляр якось не дуже вразив і взагалі не зовсім відповідав висунутим вимогам. Інженери вирішили переробити в броньовик «буханку».
Оснастили машину бронею і вирішили провести випробування. В процесі експерименту стало зрозуміло, що ідея працівників НДІ провалилась. Автомобіль перетворився в решето на спеціально спроектованому стрільбищі. Тоді й вирішили, що запускати виробництво таких броньовиків - абсолютно нераціональна справа.
Радянська влада вирішила закупити готові машини закордоном. Проте, не наважились використовувати валюту для покупки авто. Було прийнято рішення оголосити тендер для зарубіжних автомобільних компаній. Кільком заводам було доручено розробити проект радянського броньовика на основі «рафіка».
Заявки на участь подали такі компанії, як:
- Ackermann-Freuhauf та Tiele з Німеччини;
- Labbe та Manufrua з Франції;
- Bedwas з Великобританії;
- Fontauto з Італії.
Було висунуто дві основні вимоги: повинен бути захист від пістолетних куль і маса готового транспортного засобу не може перевищувати 2,7 тону. РАФ-2203 не зміг би витримати більше, оскільки підлогове покриття було зробленим із фанери.
І от парадокс: ніхто із заявлених фірм не зміг представити модель, котра б повною мірою задовільнила заявлені потреби. Наприклад, італійська компанія не підходила за параметром ваги – вона перевищувала вказану норму на 37 кг.
Відзначилась фірма з Німеччини, котра представила модель на 3,5 тони.
Було вирішено віддати будівництво броньованої інкасаторської машини французам.
Вони також перевищили значення за вагою, але різниця була мінімальною.
Компанії віддали замовлення випустити 62 інкасаторські автомобілі. Радянські жителі побачили на вулицях оригінальний транспортний засіб наприкінці 1980-х років. Працівникам банку сподобався новий броньовик одразу ж. він виявився набагато комфортнішим, аніж радянський екземпляр. Виробники підсилили кермо, встановили автономне опалення та кондиціонер.
Але як же без мінусів? Зовсім скоро підмітили основні негативні сторони броньовика:
- Інженери не врахували, що вже до наявної ваги, котра і так була більше, ніж треба, додається вага водія, пасажира та маса вантажу;
- Через перевищення ліміту швидко ламалась підвіска;
- Кермова система виходила зі строю;
- Слабшали гальма, неможливо було завчасно зупинити автомобіль;
- Сильно перегрівався двигун;
- Дверні петлі просідали через броньовану сталь.
Вже через 10 років експлуатації перший радянський броньовик для інкасаторів відправився на звалище. Зараз можна знайти такий раритет лише на складі металобрухту.
Читайте також: Легенду на продаж: авто із відомого бойовика «Форсаж» виставлять на аукціон
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал. Там ще більше цікавого.
