Чому в радянські машини не ставили дизельні мотори
Для нас дизелі вже як рідні стали, ними здивувати когось не вийде. Але за часів Радянського Союзу справи були зовсім інакші.

Попри те, що на автомобільних заводах дизельні агрегати випускались у великому обсязі, у звичайних автівках ви б їх не побачили.
Візьмемо до прикладу Німеччину 20-х років минулого століття: там були випущені перші громадянські вантажівки на дизелі. В 1936 році в масове виробництво були запущені і легкові автомобілі. Конструктори багатьох європейських країн були зацікавлені можливістю використання дизельного пального у звичайних машинах.
Але радянські інженери не поспішали зрівнятись із тодішньою модою та дотримувались традиційних поглядів. Мотори на дизелі встановлювались виключно на військові машини та спецтехніку.

Довший час ніхто навіть не задумувався про можливість використовувати дизельне пальне в цивільному господарстві. На це було декілька причин:
- величезне значення мала відсутність конкуренції між виробниками пального та машин;
- низька вартість бензину у всьому світі.
Перший дизельний мотор у СРСР був вироблений у 1940 році з допомогою німецьких інженерів. Але вартість їхня була значно вищою за бензинові. Відповідно, для більшості радянських громадян купити такий агрегат було недосяжною мрією. Що вже казати про установку такого мотора на легкові автомобілі. Загалом експлуатація дизельних двигунів набагато дешевше.

Дещо пізніше вже було налагоджено виробництво легкових автівок на дизелі, призначених на експорт. Для використання всередині країни перша машина з дизельним двигуном була вироблена на тольяттінському автозаводі на початку 80-х років.
Але проект так і не був запущений в маси через жорсткі терміни, в яких опинились волзькі конструктори.
Це треба знати: Чому іноді міняти мастило треба не за регламентом
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал. Там ще більше цікавого.